Міжнародний досвід трансформації системи протимінної діяльності: орієнтири для України


Міжнародний досвід трансформації системи протимінної діяльності: орієнтири для України

Масштаб викликів, з якими ми зіткнулися, вимагає не тільки нарощування спроможностей, а й оновлення підходів до управління, координації та регулювання галузі. Такі процеси — частина природної еволюції будь-якої системи, що працює в умовах змін та нових технологічних можливостей.

Еволюція і трансформація - як ознака сили,  шлях від хаотичного реагування до зрілої, прозорої та ефективної системи.

У цьому контексті досвід держав, які вже мають  досвід побудови ефективних систем та очищення своєї землі від мінного забруднення, набуває особливої цінності. Одним із дотичних прикладів є досвід Хорватії. Нещодавня ратифікація Угоди між Україною та Хорватією про співробітництво у сфері гуманітарного розмінування створює практичні можливості для перенесення найкращих практик у наші реалії.

Хорватія після конфлікту 1990-х років була однією з найбільш мінно-забруднених країн Європи. Згодом вона вибудувала стійку й інституційно зрілу систему, яка пройшла кілька етапів розвитку:

1. Військове реагування та міжнародна підтримка

На початковому етапі головну роль відігравали Збройні сили — це природно для країни після війни. Але з часом, коли система за допомогою міжнародних партнерів вже набула ознак сталої системи,  Хорватія передала всі повноваження цивільним структурам.

Україна сьогодні — приблизно в тій самій точці, де Хорватія була наприкінці 90-х.

У 1996–1998 роках у Хорватії  Місія ООН з питань протимінної діяльності виконувала функцію координатора,  сприяла створенню національної системи збирання даних, визначенню пріоритетів, залученню фінансування та формуванню перших національних операторів. 

У 1999–2001 роках вагомий вплив на стандартизацію, розвиток управлінських та моніторингових процедур, а також залученню донорських коштів сприяла Програма підтримки ООН з протимінної діяльності (UNMAAP— United Nations Mine Action Assistance Programme).

2. Створення спеціалізованого національного органу

Хорватський центр протимінної діяльності став ключовою інституцією, яка:

  • збирала дані,
     

  • координувала операторів,
     

  • встановлювала стандарти,
     

  • впроваджувала міжнародні підходи.

Він працював до 2018 року — до моменту, коли потреба в окремому органі зменшилася.

3. Передача функцій профільному міністерству

Коли мінно-небезпечні території скоротилися з 13 000 км² до менше 500 км², Хорватія інтегрувала всю ПМД у гілку цивільного захисту Міністерство внутрішніх справ.

Це ознака завершення кризової фази і переходу до стабільного адмінуправління.

 

Хорватська модель змінювалась відповідно до рівня мінної небезпеки та  потреб держави. Такий шлях дозволив забезпечити стійкість рішень, узгодженість дій усіх залучених сторін та прозорі механізми управління.

Міжнародний досвід підтверджує: ефективні системи протимінної діяльності формуються поступово — через узгодженість рішень, інституційну сталість і здатність адаптуватись. Україна вже рухається в цьому напрямку, і досвід Хорватії важливий як орієнтир того, як може розвиватися система, що стикається з динамічними викликами та потребою довгострокового планування. 


20-11-2025 12:44